Мій рідний 9-А!

Запитую себе, якими були ці роки нашого спільного шкільного життя… Стільки спогадів! Ви тоді, в 5-му класі, здавались мені такими схожими між собою. Але я розуміла, що кожен з вас особливий. Разом ви вивчали не лише навчальні предмети, але й навички побутового життя. Скільки суперечок було стосовно чергування?) А чия черга вимити ганчірку?) А стіни чорними полосками від взуття хто зачовгав?) А момент «скільки в тебе в другій задачі? Покажи… дай спишу») А пам’ятаєте вечорниці в 5-му класі? Безперечно чудові актори! Хлопці, а хто з вас повісив самотужки дошку в класі? А в День української писемності у нас звучала скрипка і ми дружно їли вареники з салом! Було?) А хтось з хлопців прикольно станцював тверк?) Здогадуєтесь хто? А дехто ПОСТІЙНО забував форму на фізкультуру. Знаю, що хтось носив щодня зошити з усіх навчальних предметів…хм.. чому б це?) А дехто зробив і направду героїчний вчинок і за це отримав грамоту від поліції. А хтось ще навчаючись в школі встигав навіть працювати – відчути смак власно заробленого хліба.

 І за 5 років я в переконалась – ви різні! Кожен з вас – надзвичайна особистість. У кожному з вас є особливий, дарований Богом, талант. Розпізнайте цей талант, дослідіть його і скористайтесь ним!

У кожного з вас своя стежина в житті. По-різному складуться ваші долі. Будуть перемоги, будуть і невдачі. Я бажаю вам перемог! 

Вірте в силу дружби. Знайдіть себе у праці. Повірте у власні сили.

Я у вас вірю і всіх люблю!